Медична інклюзивність – доступність до якісних медичних та реабілітаційних послуг для кожного
Доступність та якість медичної допомоги – основні показники, що визначають ефективність системи охорони здоров’я у будь-якій країні світу і рівень цивілізованості цієї країни. Йдеться про можливість кожного громадянина звернутись за медичною допомогою і отримати необхідне лікування незалежно від фінансової спроможності, місця проживання чи часу звернення за допомогою.
Стаття 2 Європейської хартії прав пацієнтів 2002 року, визначає, що кожен має право на доступність медичних послуг, яких він/вона потребує за станом здоров’я. Медичні служби мають гарантувати рівний доступ для всіх без дискримінації за ознаками наявності фінансових ресурсів, місця проживання, виду захворювання або часу звернення за допомогою.
Згідно ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, а відповідно до ч. 4 ст.4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», до основних принципів охорони здоров’я в Україні, з-поміж інших, належать рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я.
Відповідно до статті 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. Тобто кожен пацієнт має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги.
Згідно п.1, п.2 указу Президента України «Про Клятву лікаря» від 15.06.1992 року № 349, лікар зобов’язується надавати медичну допомогу всім, хто її потребує, бути безкорисливим і чуйним до хворих. Крім того, в статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Упродовж багатьох років незалежності України система охорони здоров’я працювала за радянськими принципами, коли головними були заклади охорони здоров’я і фінансування ліжко-місць, а не інтереси пацієнта, питання здоров’я і раціонального витрачання бюджетних коштів. Такі показники оцінки системи охорони здоров’я, як якість і доступність медичної допомоги, фактично ігнорувались.
Велика трансформація системи охорони здоров’я, яку зараз впроваджує команда МОЗ України, передбачає доступність якісних медичних послуг для всіх громадян. Однаково якісні послуги мають бути доступні на всіх рівнях медичної допомоги: як у свого сімейного лікаря, так і у вузькопрофільного спеціаліста, при лікуванні на стаціонарі, при оперативних втручаннях, під час надання екстреної допомоги, проходячи реабілітацію чи отримуючи паліативну допомогу.
Зміни розпочались на рівні первинної медичної допомоги – найбільшої за покриттям і першої для контакту пацієнта з лікарем. Первинна ланка – це терапевти, сімейні лікарі і педіатри, а також члени їхніх команд: медсестри, фельдшери, інший персонал.
Українці отримали можливість вибирати свого сімейного лікаря, терапевта чи педіатра, незалежно від місця реєстрації, а заклади – отримувати фінансування за новою моделлю від Національної служби здоров’я – за кожного пацієнта, який уклав декларацію з лікарем медзакладу.
Наразі, пацієнт має право на медичну допомогу в повному обсязі незалежно від того, де зараз проживає чи зареєстрований. Це право забезпечується через Програму медичних гарантій, яка також включає потреби ВПО.
Окрім того, відповідно до українського законодавства всі заклади охорони здоров’я мають обов’язково стати інклюзивними та відповідати новим нормам ДБН, згідно з якими, всі будинки і споруди усіх типів закладів охорони здоров’я незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, повинні забезпечити людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення безбар’єрним доступом до приміщення. Будівлі повинні бути обладнаними спеціальними елементами, що дозволяють людям з обмеженими можливостями вільно пересуватися, такими як:
Вхід на територію повинен бути обладнаним доступними елементами інформації по заклад;
На всіх шляхах руху до будівлі повинні бути тактильні та візуальні елементи доступності, аудіопоказчики;
Ширина пішохідних шляхів із зустрічним рухом повинна бути не менша 1,8 м.;
До приміщень першого поверху забезпечується влаштуванням пандусів, пасажирськими ліфтами, підйомниками для поверху вище основного входу;
Тощо.
Програма медичних гарантій - 2025 складається з 44 пакетів медичних послуг, які охоплюють усі види та рівні медичної допомоги:
Екстрена медична допомога.
Первинна медична допомога.
Послуги в сфері громадського здоров’я (діагностика та лікування ВІЛ, туберкульозу в стаціонарних умовах, психіатрична допомога (у стаціонарних умовах та мобільні дисциплінарні команди), замісна підтримувальна терапія тощо).
Амбулаторні послуги (профілактика, діагностика, спостереження та лікування в амбулаторних умовах, ведення вагітності, стоматологічна допомога, послуги з раннього виявлення онко, лікування методом гемодіалізу, лікування методом перитонеального діалізу).
Стаціонарні послуги (стаціонарна медична допомога з та без проведення хірургічних операцій, лікування онкологічних захворювань).
Пріоритетні стаціонарні послуги (медична допомога при пологах, допомога новонародженим у складних неонатальних випадках, медична допомога при інфарктах та інсультах тощо).
Реабілітаційна допомога (реабілітація немовлят, які народилися передчасно або хворими протягом перших трьох років життя, стаціонарна та амбулаторна реабілітація дорослих та дітей)
Паліативна допомога (стаціонарна та мобільна).
Лікування безпліддя ( лікування безпліддя за допомогою допоміжних репродуктивних технологій (запліднення іn vitro)).
Трансплантація.
Безоплатне зубопротезування та -лікування для захисників та захисниць.
НСЗУ закуповує медичні послуги в державних, комунальних і приватних медзакладах для всіх українців. Правила отримання медичної допомоги за Програмою медичних гарантій для всіх однакові, незалежно від соціального статусу, матеріального становища тощо. Зазначені послуги є повністю безоплатні для пацієнтів, включно з лікарськими засобами та витратними матеріалами.
Дізнатися, які медичні заклади надають медичні послуги за договором із НСЗУ можна на Електронній карті місць надання послуг за програмою медичних гарантій https://edata.e-health.gov.ua/e-data/dashboard/pmg-services-map
Щороку перелік безоплатних медичних послуг деталізується та розширюється в інтересах пацієнтів.
Рекомендації пацієнтам: як перевірити доступність медичних послуг у медичному закладі
Кожен хоч раз у житті звертався до державного, комунального або приватного закладу охорони здоров’я з профілактичною потребою, з метою отримання консультації чи для лікування.
У кожному медичному закладі дорослий чи маленький пацієнт має право на належну якість медичної допомоги. Якщо ви потрапили до медичного закладу вперше, переконайтеся, що він має ліцензію на медичну практику, зокрема, на ту спеціальність, за якою ви отримуватимете допомогу.
Міністерство охорони здоров’я України наголошує, що всі надавачі послуг у сфері охорони здоров’я повинні мати ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та відповідати вимогам ліцензійних умов на провадження такої діяльності.
На що варто звернути увагу у першу чергу?
Медичний заклад чи фізична особа-підприємець, яка отримала ліцензію на медичну практику, зобов’язані:
розмістити біля входу до медзакладу (або його підрозділу) вивіску або інформаційну табличку із зазначенням найменування закладу охорони здоров’я та юридичної особи;
фізична особа-підприємець – вивіску або інформаційну табличку із зазначенням прізвища, імені, по батькові ліцензіата та переліку медичних спеціальностей, за якими провадиться медична практика;
забезпечити умови для вільного доступу людей з інвалідністю.
Чи має право медичний заклад лікувати?
У доступному для споживача місці має бути розміщена копія отриманої ліцензії та/або витягу з Ліцензійного реєстру МОЗ із медичної практики із зазначенням переліку спеціальностей, за якими провадиться медична практика та адреса провадження.
Також мають бути чітко вказаними режим роботи, інформація про медпрацівників із зазначенням прізвища, імені, по батькові, посади, а також документ, що підтверджує наявність кваліфікаційної категорії, перелік медичних послуг із зазначенням їх вартості відповідно до заявлених спеціальностей і видів медичної допомоги. Окрім того, за наявності мають бути розміщені копії акредитаційних сертифікатів.
Чи може лікувати дітей «дорослий» лікар?
Важливо, що спеціалізована медична допомога дітям надається лікарями дитячого профілю (наприклад, дитячий хірург, дитячий стоматолог, дитячий анестезіолог тощо). Відповідність кваліфікації лікарів підтверджується дипломом, сертифікатом лікаря-спеціаліста та/або посвідченням про кваліфікаційну категорію.
Що гарантує ліцензіат?
Кожен заклад охорони здоров’я, що отримав ліцензію на медичну практику, декларує свою відповідність встановленим законодавством вимогам, зокрема наявність:
лікарів та медичних сестер/медбратів відповідної кваліфікації;
стандартів або клінічних протоколів;
безпечних умов для перебування пацієнтів (доступність до будівель, облаштовані кабінети, палати, сховища тощо);
облаштованих кабінетів згідно з табелями оснащення відповідним медичним обладнанням;
лікарських засобів та медичних виробів тощо.
Які зобов’язання має медичний заклад?
Ліцензіат зобов’язаний надавати якісну та своєчасну медичну допомогу та медичні послуги пацієнтам.
Також медзаклад має надавати пацієнту (законному представнику) в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету здійснення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я.
Важливим є гарантування збереження лікарської таємниці. Крім того, пам’ятайте, що медзаклад має здійснювати медичне втручання після отримання згоди пацієнта чи його законного представника на медичне втручання. Згода не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання.
Міністерство охорони здоров’я закликає звертатися по медичну допомогу лише до ліцензованих медичних закладів. У випадку неналежних дій чи порушення прав пацієнта, звертайтесь на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади або на контакт-центр МОЗ – 0 800 60 20 19. |
